Продеус Аркадій Миколайович

Продеус А.М.

(закінчив КПІ в 1972 році, гр. ГА-25 кафедри акустики)

Народився я в 1948 році в м. Городок Хмельницької обл. у родині вчителів (батько — викладач фізики, мати — викладач російської мови й літератури). В 1958 році родина переїхала в Кам’янець-Подільський. Там і закінчив середню школу із золотою медаллю. Паралельно з навчанням у середній школі, учився в музичній школі, а потім — у Київському музичному училищі ім. Р.М. Гліера. Саме в ті роки з’явилася книга Гліба Анфілова «Фізика й музика», де розповідалося про винахідників електромузичних інструментів. Зокрема — про Льва Термена, фізика й віолончеліста, що винайшов один з перших електромузичних інструментів, названий згодом його ім’ям. Для гри на «терменвоксі» потрібно було водити рукою біля спеціальної антени — і генерувався звук, що дуже нагадував людський голос. У якімсь із дитячих технічних журналів була виявлена простенька, на двох або трьох транзисторах, схема, за якою і був зібраний власний терменвокс. Потім почалася будівля електрооргана, але до фіналу справа не дійшла — не вистачило знань, часу й грошей. З надією на заповнення цього пробілу в майбутньому, в 1966 році поступив у КПІ на кафедру акустики. Однак, через виражені мілітаристські схильності держави, замість групи ЭА (електроакустика) потрапив у групу ГА-25, де із студентів мали намір викувати фахівців, спроможних створювати гідроакустичну техніку. Втім, замдекана Г.І. Безимянний заспокоїв: знання дають там практично однакові — і був, як врешті виявилося, правий.

Починаючи із другого курсу інституту, брав участь у роботі студентського наукового товариства — СНТ. Кафедральним СНТ керував Всеволод Олександрович Геранін. Він й взяв «під своє крило» студента, не позбавленого деяких аналітичних здібностей. Як воно було — працювати під керівництвом В.О. Гераніна? Цікаво було не тільки слухати, але й дивитися його лекції — спектаклі одного актора. Але одна справа слухати лекції, і зовсім інше діло — виконувати завдання Всеволода Олександровича. Не зробити їх вчасно — значило почути кручені тиради напрочуд уїдливих зауважень. Для самолюбних студентів це було подібним до страти.

А. М. Продеус і В. О. Геранін - студент і керівник

А. М. Продеус і В. О. Геранін — студент і керівник

У складі групи учнів В.О. Геранина були особистості, що запам’яталися надовго. Марик Шлякцу, наприклад, мав чудові математичні здібності. Розповідають, що тренер Марика з важкої атлетики так його повчав: «Ти, Марику, підіймай штангу обережно... Тут думати треба, це тобі не математика...». І ще запам’ятався випадок. Якось Марику й мені було видано одне завдання на двох. На моє питання: «Як будемо ділитися?» була швидка відповідь «Як клітини — навпіл» — після чого всі покотилися зо сміху. «Вірним зброєносцем» Всеволода Олександровича була напрочуд працелюбна Галочка Симонова — вона виконувала масу громіздких математичних викладок, переводила статті з англійської, брала участь у безлічі досліджень. Незрозуміло, коли вона все це встигала...

Марик Шлякцу

Марик Шлякцу

Десь на четвертому, а може, на п’ятому курсі інституту трапилася досить приємна подія — я одержав золоту медаль на Всесоюзному конкурсі студентських наукових праць. Дотепер зберігаю цю роботу, книжечку в синій обкладинці, що містить близько 60 машинописних сторінок. Золота медальБез удаваної скромності скажу, що робота й сьогодні виглядає цілком гідною й повчальною. Гідною, оскільки загальна спрямованість роботи актуальна й донині — це дослідження проблем точності вимірювань спектрально-кореляційних характеристик нестаціонарних випадкових процесів. Використано дискретну математику, тому що при вимірюваннях передбачалося використання цифрових обчислювальних систем — і це в ті часи, коли студенти-акустики могли бачити обчислювальні машини лише в кіно так по телевізору. Повчальною ж вважаю цю роботу тому, що тепер вже із власного досвіду знаю, як складно викладачам, що керують науковою працею студентів, вибрати «правильну» тему, спланувати роботу й допомогти студентові виконати її на «пристойному» рівні. Так що ця золота медаль — оцінка праці, насамперед, самого Всеволода Олександровича Гераніна.

На захисті наших дипломних робіт був присутній Олег Михайлович Алещенко — начальник одного з відділів Київського інституту гідроприладів. Мабуть, чимсь я йому сподобався — і надійшло запрошення по закінченні інституту піти працювати до нього у відділ. Пропозицію було прийнято, хоча й з відстрочкою на три роки, оскільки, за рекомендацією В. О. Гераніна, я збирався закінчити аспірантуру. У відділі О.М. Алещенка мене направили в підрозділ, що займався дослідженнями в одній із самих складних і цікавих областей — розпізнавання образів або, інакше, класифікація ехосигналів, відбитих від різних об’єктів. Мова йшла не тільки про наукові дослідження, але й про створення першого в СРСР цифрового гідроакустичного комплексу «Звезда-1».

Багатомашинний ГА комплекс "Звезда-1"

Багатомашинний ГА комплекс «Звезда-1»

Нашому підрозділу було поставлено завдання розробити одну із найбільш загадкових підсистем цього комплексу — станцію класифікації цілей. На той час у мене була майже закінчена кандидатська дисертація, присвячена дослідженням алгоритмів спектрального аналізу. Довелося «погоджувати» це завдання із завданням розпізнавання образів. Протягом кількох років було розроблено й налагоджено бібліотеку з кількох десятків базових алгоритмів станції класифікації. Перший гідроакустичний комплекс «Звезда-1» було встановлено на кораблі «Жаркий» класу ВПК (великий протичовневий корабель). Сьогодні багато кораблів Росії й України оснащено більш сучасними версіями комплексу «Звезда». Приємно, що вітчизняний досвід розробки систем розпізнавання «гідроакустичних образів» дотепер становить інтерес для закордонних фахівців, яких ми час від часу консультуємо.

ВПК "Адмірал Чабаненко" з ГАК "Звезда-1"

ВПК «Адмірал Чабаненко» з ГАК «Звезда-1»

Наприкінці 80-х, коли намітився розвал СРСР, стало ясно, що попит на розробки військового призначення впаде. Була, однак, надія, що наші знання й уміння в галузі розпізнавання образів придадуться медикам і психологам. Довелося досить глибоко вивчити особливості деяких напрямків медичної діагностики й психології. Від Української асоціації народної медицини отримано сертифікат іридолога, що свідчить про придбання певного рівня медичної грамотності. А потім протягом ряду років створено 8 інформаційно-довідкових і експертних систем, у тому числі — для іридодіагностики, гомеопатії, рефлексодіагностики, психології, лікувальної фізкультури. Особливо вдалим вийшов пакет із чотирьох комп’ютерних програм для комп’ютерної іридодіагностики. Основна програма цього пакета — експертна система ESID-3 — навіть локалізована на англійську мову, оскільки інтерес до систем штучного інтелекту (а експертні системи вважаються такими) був дуже великим.

Однак наприкінці 90-х стало ясно, що країні не потрібні розробники високотехнологічних цифрових систем — державних замовлень, де можна було б прикласти свої знання й уміння, практично не було. І тоді було прийнято рішення про остаточний перехід на кафедру акустики й акустоелектроніки. Остаточний — оскільки до моменту переходу вже кілька років працював у КПІ за сумісництвом, читаючи лекції на кафедрі акустики, а також на кафедрі фізичної й біомедичної електроніки.

Сьогодні, якщо сухо й офіційно, мій статус є таким: доктор технічних наук, професор кафедри акустики й акустоелектроніки факультету електроніки Національного технічного університету України (КПІ), старший науковий співробітник за фахом «Автоматизовані системи керування й прогресивних інформаційних технологій». Автор навчальних курсів «Методи обробки акустичних сигналів», «Обробка зображень у медицині», «Акустичні інформаційні системи», «Комп’ютерні акустичні системи», «Пристрої реєстрації й відображення інформації», «Експертні системи в медицині». Співавтор навчальних посібників і монографій: «Експертні системи в медицині», «Акустична експертиза каналів мовної комунікації», «Комп’ютерна обробка акустичних сигналів». Нижче наведені фотографії обкладинок цих книг.

Комп'ютерна обробка акустичних сигналів Акустическая экспертиза каналов речевой коммуникации Экспертные системы в медицине

Веду досить активну науково-дослідну діяльність. Щорічно в науковій періодиці публікую 4-5 статей, беру участь у кількох міжнародних науково-технічних і медичних конференціях. Крім того, беру участь у науково-дослідних роботах (НДР), що проводяться кафедрою спільно з іншими організаціями. Особливо цікавими і перспективними вважаю недавні НДР, що присвячені створенню систем оцінювання розбірливості мови в приміщеннях, а також систем автоматичного розпізнавання української мови.

І в міру сил виховую нашу зміну й надію — молодих інженерів і науковців. Приведу імена лише особливо обдарованих студентів. Костянтин Коваленко вже на другому курсі виявив себе як талановитий програміст. Згодом ми з ним спільно розробили графічний редактор для комп’ютерної іридодіагностики. Вадим Глазков здивував тим, що запропонував новий метод розрахунку цифрових фільтрів, у чомусь порівнянний за ефективністю із кращими сучасними методами.

Після вручення дипломів за найкращі роботи

Після вручення дипломів за найкращі роботи: О. Ладошко, А. Продеус, Н. Самойленко

Магістерські атестаційні роботи Ольги Ладошко й Наташі Самійленко зайняли відповідно перше й друге місця в конкурсі на кращу магістерську роботу, а отримані ними результати опубліковані в журналі «Електроніка й зв’язок». Робота Володі Петренко також посіла друге місце в конкурсі на кращу магістерську роботу. Мене Володя вразив дивною наполегливістю й працездатністю. Усього за два роки він виконав роботу, порівнянну з роботою невеликого наукового підрозділу — створив математичну модель цифрової системи керування, а також діючий програмно-апаратний макет цієї системи. Радують успіхи Слави Климкова, на рахунку якого до кінця четвертого року навчання в інституті вже було 5 наукових статей, написаних за результатами спільного комп’ютерного моделювання й натурних експериментів. Дуже добре працює Сергій Йолкін, котрий активно й ефективно допомагає у створенні програмного інструментарію для досліджень алгоритмів корекції мовленнєвих сигналів. А Ольга Ладошко настільки захопилася проблемою створення систем автоматизованого стенографування української мови, що вирішила поступити в аспірантуру й довести почату справу до логічного завершення. А найбільше радує те, що обдарованих студентів не меншає...