Алещенко Олег Михайлович

Алещенко О.М.

Олег Михайлович Алещенко народився в 1934 р. у селищі Семенівка Чернігівської області в родині лікарів. Всі його найближчі родичі - брати, сестри і їхні діти також стали лікарями. Лише він один пішов у технікум. В 1956 р. закінчив кафедру акустики Київського політехнічного інституту й одержав напрямок на роботу в НДІ гідроприладів, що тільки організувався. Навряд чи він думав тоді, що це — на все життя, що залишилося.

Діяльність Київського НДІ гідроприладів у цей час розвивалася по трьох напрямках — це створення вертолітних гідроакустичних станцій (ГАС) із антенами, що опускаються й буксуються, створення корабельних ГАС кругового огляду з антенами, що буксуються, і створення позиційних систем - авіаційних пасивних і активних радіо-гідроакустичних буїв (РГБ), а потім і стаціонарних автономних систем висвітлення підводної обстановки.

Наукове керівництво роботою з дослідження можливості створення вертолітної ГАС було доручено О.М. Алещенко. Це був 1958 рік, а вже в 1959 році він стає головним конструктором дослідно-конструкторської роботи — ОКР «Ока» по створенню вертолітної ГАС із антеною, що опускається. В 1964 р. О.М. Алещенко захистив кандидатську дисертацію.

Майже готову в 1972-1973 гг. докторську дисертацію, присвячену методам створення вертолітних гідроакустичних комплексів, Олег Михайлович відклав убік, оскільки восени 1974 р. вийшла урядова постанова про програму «Звезда», що передбачало переоснащення всіх кораблів ВМФ СРСР новими гідроакустичними комплексами. Головною організацією по здійсненню цієї програми було визначено НДІ гідроприладів. Головним конструктором було призначено О.М. Алещенко. Дана робота носила багатоплановий характер. Для різних класів надводних кораблів — великих, середніх, малих було потрібно розробити ряд сумісних багатоканальних цифрових гідроакустичних комплексів, що мають кілька десятків тисяч просторових і часових вхідних каналів одержання інформації. Попередні оцінки показали, що для них будуть потрібні обчислювальні системи продуктивністю в кілька сотень мільйонів операцій у секунду, а обєм прикладного програмного забезпечення складе біля мільйона команд. Подібних проектів у СРСР, та й за рубежем, на той час ще не виконувалося.

На плечі О.М. Алещенко лягло винятково важке завдання. Треба сказати, що до цього часу в нього вже був багатий досвід із створення систем, які поставлялися на озброєння. За ці роботи уряд високо оцінив його заслуги, нагородивши рядом орденів і медалей, присудивши Державну премію СРСР. І, проте, дана робота виявилася надскладною. Йому довелося мобілізувати сили багатьох наукових і проектних колективів. Основне навантаження, природно, припало на НДІ гідроприладів.

 

Крім НДІ гідроприладів, у роботі зі створення комплексу «Звезда» взяло участь більше 10 організацій різних відомств. У їхньому числі Акустичний інститут АН СРСР, «Агат» (м. Москва), а також традиційно Інститут кібернетики АН УРСР і ряд заводів-виготовлювачів: «Червоний промінь» (м. Нова Каховка, Україна), «Прибій» (м. Таганрог, Росія).

 

 

На випробуваннях вертолітної ГАСА «Ока». Четвертий ліворуч — Алещенко О.М.

Почалися роки виснажливої роботи. Багато чого не виходило й при організації первинної обробки в гідроакустичному тракті, і в обчислювальному комплексі вторинної обробки, у методах класифікації морських об’єктів на основі спектрального аналізу сигналів і перешкод і т.п. Але поступово в роботі почали спостерігатися контури деякої завершеності. З’явилися макети окремих підсистем, налагоджувальні стенди, перші програми й ін. Було ухвалене рішення будувати систему «Звезда» як багатоканальний і мультиконвеєрний обчислювальний комплекс, до складу якого входили: тракт просторової обробки на базі спецпроцесорів із загальним блоком мікропрограмного управління типу SIMD, тракт частотно-часової обробки на базі мультипроцесорної системи «Айлама» типу MIMD і тракт вторинної обробки на базі двох ЕОМ типу «Атака» Мінсудпрому СРСР. Крім того, до складу конвеєра входили система класифікації, що не поступається за своєю складністю виробу «Айлама», система відображення й ряд ЕОМ типу «Атака» для керування трактами передачі інформації. Протягом п’яти років були створені три потужних обчислювальних комплекси. При цьому вперше у вітчизняній гідроакустиці було розвинуто напрямок спеціалізованих паралельних багатоканальних обчислювальних комплексів.

 

В 1984 р. робота з гідролокатора була в основному завершена. Весь комплекс займав 100 приладових шаф у зріст людини. Для забезпечення роботи обчислювальної частини (вона зайняла 40 шаф) треба було підготувати приблизно один мільйон команд. У цій колосальній роботі брали участь більш ніж 500 фахівців обчислювальної техніки й програмістів. Вартість розробки склала 100 млн. рублів. В 1985 р. комплекс пройшов військове приймання, був прийнятий на озброєння й переданий в серійне виробництво. Творці комплексу одержали Державну премію СРСР (Ю.В. Бурау, О.М. Алещенко й ін.).

 

У цілому, якщо підсумувати результати цієї роботи, можна дійти висновку, що обчислювальна техніка військового призначення в колишньому Радянському Союзі за рядом показників була цілком порівнянною з американською.

 

У цей період виявився повною мірою незвичайний талант О.М. Алещенко як головного конструктора, строгого й принципового керівника й рідкої душі людини, що відмінно розуміє, яку ношу взяли на себе його колеги по роботі. До кожного в нього був свій підхід, свої мірки заохочення й покарання. При цьому ніхто не почував себе скривдженим, обділеним і т.п.

 

«Я взагалі думаю, що для будь-якого головного конструктора, будь-якої людини, відповідального за проектування нової техніки, основним є створення колективу, — стверджував він. — Якби мене запитали, що зі зробленого в житті вважаю головним, я б відповів — створення, вірніше, участь у створенні працездатної, самовідданої, професійно підготовленої, зацікавленої в справі команди, з якою можна й у бій, і в розвідку, і куди завгодно. У мене завжди був добірний колектив. Я починав придивлятися до людей уже на етапі дипломного проектування, переддипломної практики, намагався їх зацікавити».

 

Тільки після тріумфального завершення робіт із ГАК «Звезда» Олег Михайлович блискуче захищає в 1990 р. на вченій раді в Інституті кібернетики НАН України докторську дисертацію, але вже на іншу тему — по теоретичних і прикладних аспектах розробки й створення корабельних цифрових гідроакустичних комплексів.

 

Вийшовши на пенсію, О.М. Алещенко перейшов на педагогічну роботу, заслужив високий авторитет і любов педагогічного й студентського колективу, щедро ділячись своїм величезним практичним досвідом в галузі інформаційних технологій.

На превеликий жаль, 2 січня 2007 року серце великого трудівника й патріота зупинилося...