Марк Ілліч Карновський

Карновський М.І.

Чудова людина, викладач, вчений, доктор технічних наук, професор Марк Ілліч Карновський закінчив Київський політехнічний інститут у 1935 році, а з 1939-го — очолював на протязі сорока років кафедру акустики Київського інституту кіноінженерів (з 1954 року інститут кіноінженерів ввійшов до складу КПІ).

В 1943 р. М.І. Карновському присуджено вчений ступінь доктора технічних наук, у 1945 р. він затвердженнй у вченому званні професора й працював на кафедрі акустики і акустоелектроніки до останніх днів життя. В 1972 року на базі підрозділів НДС двох кафедр була створено Проблемну лабораторію гідроакустики (ПЛГА). Науковим керівником її було призначено М.Ф. Волернера, заступником — М.І. Карновського. ПЛГА складалась з двох відділів, підпорядкованих, відповідно, двом кафедрам. У цей період підйому науково-дослідної роботи М.І. Карновським на кафедрі було фактично створено Київську школу статистичної гідроакустики. Характерною відзнакою кафедри завжди був тісний зв’язок її діяльності з науково-дослідними роботами, які проводилися у Проблемній лабораторії гідроакустики, Київському НДІ гідроприладів та інших профільних організаціях країни. Марк Ілліч Карновський був засновником у КПІ електроакустичного факультету.

Плодотворна науково-практична та педагогічна діяльність Марна Ілліча широко відома й визнана у нас та за кордоном. Ще в 1940-1948 рр. з’явилися його фундаментальні роботи із спрямовуючих властивостей складних випромінювачів, звукових лінз, резонаторів та сирен. Результати наукових досліджень М.І. Карновського та викладачів кафедри доповідались на міжнародних, всесоюзних, республіканських та інших конференціях, симпозіумах, школах-семінарах, друкувалися у багатьох наукових журналах. Наукові співробітники керованої М.І. Карновським кафедри були нагороджені медалями, грамотами, отримали сотні авторських свідоцтв. У 1974 р. кафедра була удостоєна вищої нагороди Виставки досягнень народного господарства СРСР — Диплома Пошани. Видавничу діяльність кафедри на цьому етапі відзначено появою ряду широко відомих монографій, створених під науковим керівництвом Марка Ілліча: «Інтегратори в системах вимірювань» (1966), «Завадостійкість типового тракту виявлення сигналів» (1971), «Проектування акустичних антен і перетворювачів» (1975). Дуже важливими для студентів були створені М.І. Карновським навчально-методичні посібники: «Распространение звука в волновых каналах. Методические указания к курсу Теоретические основы гидроакустики» (1981), «Функция Грина. Методические указания к курсу Теоретические основы гидроакустики» (1984), «Распространение звука в случайно-неоднородной среде. Методические указания по курсу „Теоретические основы гидроакустики“» (1985), «Реверберация моря. Учебное пособие» (1986).

Блискучий лектор, ерудит, тонкий знавець історії, Марк Ілліч Карновський користувався любов’ю та повагою студентів і численних учнів. Громадянська позиція Марка Ілліча в тяжкі роки становлення демократії в Україні завжди викликала захоплення. А його виключна порядність та інтелігентність, глибокі знання і ясність мислення, уміння просто й дохідливо розповідати про найскладніші поняття науки закріпили за ним славу патріарха наукової школи акустиків України, досягнення якої одержали світове визнання.